«Устам Кармелюк — народний герой чи злочинець?»

«Устам Кармелюк — народний герой чи злочинець?» Урок з використанням дискусійно-проблемного підходу в роботі з історичними текстовими джерелами.

 9 клас

Передмова

Ще в 1863 р. відомий методист про­фесор . М. Стасюлевич висловив думку, що для історичної освіти учнів набагато більше значення має безпосереднє знайомство учнів із джерелами історичного знання (до­кументами), Ніж робота з підручни­ком [1]. Він запропонував вести за­няття із застосуванням реального методу, заснованого на роботі з пер­шоджерелами. Останнім часом проб­лема організації роботи учнів з істо­ричними джерелами неодноразово порушувалася й у вітчизняній пе­дагогічній літературі. Вчителі ма­ли змогу оцінити й застосувати у своїй практичній роботі серію ла­бораторно-практичних робіт, роз­роблену К. О. Бахановим для учнів 7-х і 8-х класів [2]. В основу його системи організації лабораторно- практичних робіт учнів з історични­ми текстовими джерелами покладе­но дослідницький метод. Відомий педагог пропонує також поєднати самостійну пошукову діяльність з театралізованими виставами, ро­льовими іграми тощо, коли лабора­торно-практична робота виступає як підготовчий етап до тематичного оцінювання [3].

 Нам здається, що не менший ефект ми матимемо, коли в основу роботи з історичними текстовими джерела­ми було покладено проблемний під­хід, що завершуватиметься виходом учнів на певний вид навчальної дис­кусії. Дискусія при такому підході виконуватиме роль засобу підбиття підсумку діяльності учнів над опра­цьованими історичними джерела­ми. У цій статті не обговорюється методичний зміст дискусії як мето­ду чи форми навчання, оскільки цей аспект досить ґрунтовно вивчений у вітчизняній методиці. Йтиметься про застосування дискусії у ролі об’єднуючої ланки таких структур­них компонентів уроку, як осмис­лення та систематизація нових знань на перетворюючому і творчо­му рівнях.

Організацію ж роботи учнів над іс­торичними джерелами слід розпо­чинати з постановки проблемного питання, оскільки саме при використанні принципів проблемного навчання ми здатні не лише підви­щити інтелектуальну активність учнів, збільшуючи частку самостій­ної діяльності учнів, але й розшири­ти саме поле творчої діяльності учнів, забезпечуючи перенесення процесу засвоєння знань у нову си­туацію. Проблемний підхід при ор­ганізації роботи учнів з текстовими історичними джерелами сприятиме вирішенню проблеми мотивації на­вчальної діяльності учнів, оскільки буде дана цілком зрозуміла й одно­значна відповідь на питання «Для чого учневі аналізувати історичне джерело?», чого не завжди можна досягти при застосуванні дослід­ницького методу. Наприклад, до­сить важко мотивувати діяльність учнів, метою якої повинно стати по­рівняння програмних положень Північного і Південного декабрист­ських товариств, якщо при цьому не вирішується певна навчальна і зна­чуща для самих учнів проблема [4].

Дискусія як завершальний етап про­цесу організації роботи учнів з тек­стовими історичними джерелами забезпечить певний емоційний то­нус, оскільки, на відміну від візуаль­них історичних джерел, для учнів текстові джерела мають менш при­вабливу форму. До того ж, відкрива­ється простір для розвитку критич­ного мислення, оскільки учні не відтворюють чи передають готові інтерпретації фактів, а самі можуть «створювати історію». Під час дис­кусії вчителю потрібно бути готовим до того, що, можливо, йому дове­деться погодитися з інтерпретація­ми історичних фактів, які запро­понують учні, адже саме під час дис­кусії стає зрозумілим, що вирішення історичної проблеми відбувається в площині ціннісних орієнтирів особистості й інколи вчителю слід дослухатися до учнів, чиє мислення не обтяжене історичними штампа­ми й стереотипами. Вчитель пови­нен бути готовим до того, щоб зла­мати історіографічну конструкцію, в яку не «вписується» історичне джерело, що аналізується на уроці. До того ж, під час дискусії учні при­вчатимуться використовувати аргу­ментації своїх суджень, конкретні історичні факти, отримані шляхом самостійного аналізу та інтерпрета­ції Історичних джерел.

Основними вміннями, які виробля­тимуть учні під час дискусії, засно­ваної на аналізі історичних джерел, повинні стати:

1)    уміння відрізняти істотне від не­істотного.

2)    сприймати події та проблеми минулого очима сучасника;

3)    розуміти, як співвідносилися людські наміри та наслідки їх­ньої реалізації;

4)    бути готовим до сумнівів, до не­розуміння іншими й усвідом­лення того факту, що не всі про­блеми можуть бути розв’язані;

5)    приділяти увагу специфічному й уникати занадто абстрактних міркувань;

6)    брати до уваги впливи ірраціо­нального й випадкового в історії.

Історичні джерела і питання, до них мають сприяти тому, щоб учень міг реально відтворити історичні реалії. Структура інформаційно-докумен­тального пакету матеріалів (ІДПМ), послідовність його складових, їх взаємовідповідність повинна спри­яти як виникненню проблемної си­туації, так і можливому варіанту її вирішення. ІДПМ повинен підкрес­лити протиріччя, які стають вихід­ними моментами пізнання:

1)    протиріччя самого змісту мате­ріалів;

2)    протиріччя розуміння та інтер­претації матеріалу;

3)    протиріччя, що виникають че­рез різнотипність джерел, що надаються для опрацювання учням.

Нижче широкому загалу читачів пропонується методична розробка уроку, побудованого на принципах дискусійно-проблемного підходу організації роботи учнів з історич­ним» текстовими джерелами. Істо­ричні джерела учням надаються в дидактично адаптованому варіан­ті. Видозміни документів не стосeвалися їх сутності, а деякі вилучення не мали на меті тенденційно висвіт­лити певні історичні факти. Части­на документів подається мовою оригіналу (російською), що аж ніяк

не вплинуло на результат роботи учнів під час проведення уроку в конкретному навчальному про­сторі й часі. Більша частина доку­ментів була взята зі збірки «Устим Кармалюк. Збірник документів». (К.. 1948)

УСТИМ КАРМЕЛЮК - НА­РОДНИЙ ГЕРОЙ ЧИ КРИМІ­НАЛЬНИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ?

Очікувані результати: учні розвива­тимуть вміння здобувати інформа­цію з історичного джерела та інтер­претувати отримані результати, під­тверджуючи ними власні судження та узагальнення; визначатимуть від­мінності документальних історич­них джерел від літературних та ху­дожніх творів; встановлюватимуть мотиви діяльності та вчинків істо­ричної особи; оцінюватимуть намі­ри та наслідки її діяльності; вихову­ватимуть у собі толерантність та по­вагу до чужої думки.

Тіш уроку: урок закріплення та за­стосування знань, умінь та навичок.

Форма навчального заняття: прак­тична робота.

Методи навчання: метод проблем­ного викладу матеріалу, частково- пошуковий, метод дискусії. Обладнання: витяги з історичних джерел, портрет У. Кармелюка.

ХІД УРОКУ

I.      Організаційний момент

II.    Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень

На цьому етапі учні пригадують, яких форм набула реакція україн­ського населення на посилення со­ціального гніту, називають найбіль­ші заворушення козаків, селян та військових поселенців І пол. XIX ст.

III.  Мотивація навчальної діяльності .

Вислухавши відповіді учнів, учитель звертає їхню увагу нате, що пробле­ма оцінювання діяльності історич­ної особи належить до найбільш складних в історичній науці. Ма­буть, важко знайти історичну особу в історії, чия діяльність і мотиви вчинків піддавалися б однозначно­му оцінюванню, якщо така людина не належить до рангу святихчи «слуг диявола». Устим Кармелюк нале­жить до числа тих історичних поста­тей, чия діяльність і в наш час ви­кликає бурю оціночних суджень.

І, щоб підсилити проблемну ситуа­цію на уроці, вчитель може позна­йомити учнів з думкою педагога

О. Федоніна, який у газеті «2000» від 13.01.2006 р. пропонує прирівняти Кармелюка до відомого серійного убивці Чикатило. Учитель пропонує учням на основі аналізу історичних джерел самим відповісти на головне питання уроку: так ким же був на­справді Устим Кармелюк — народ­ним героєм чи кримінальним зло­чинцем?

IV. Представлення плану роботи на уроці, усвідомлення змісту навчальної діяльності

Для більш ефективної роботи вчи­тель пропонує учням створити де­кілька експертно-дослідницьких груп, кожна з яких повинна опра­цювати історичні джерела і предста­вити результат цього опрацювання у вигляді висновку для подальшого публічного обговорення в класі. Ін­формаційно-документальний пакет матеріалів, що надається учням для опрацювання, містить коротку істо­ричну довідку про життєвий шлях

V.   Кармелюка, витяги з історичних джерел, що створюють негативний образ У. Кармелюка, витяги з істо­ричних джерел, що дають позитивну оцінку діяльності історичної особи, пам’ятки усної народної творчості як відображення певних історичних фактів у суспільній свідомості, істо­ріографічні інтерпретації фактів су­часними істориками.

V. Самостійне виконання роботи

Лабораторно-практична частина уроку

У цій частині уроку навчальна ді­яльність учнів може бути організо­вана за декількома варіантами. Пер­ший передбачає, що кожна з груп учнів буде аналізувати лише одну частину загального пакету матеріа­лів. Наприклад, одна група буде опрацьовувати витяги із історичних джерел, автори яких оперують нега­тивними оціночними судженнями щодо особи У. Кармелюка, інша — ту частину пакету матеріалів, що містять позитивну оцінку його ді­яльності. Другий варіант передба­чає, що кожна група матиме доступ до різних історичних джерел. Але в цьому випадку загальна кількість історичних джерел, наданих учням для опрацювання, має бути меншою

за обсягом, який учні здатні опра­цювати за час, встановлений вчите­лем. Будь-який варіант передбачає ознайомлення учнівз короткою істо­ричною довідкою про життя і діяль­ність У. Кармелюка. Нижче пода­ється загальний пакет Інформацій­но-документальних матеріалів.

Інформаційно-документальний пакет матеріалів

Історична довідка

«Кармелюк (Кармалюк, в докумен­тах Карманюк) Устим Якович (27.2 (10.3). 1787 - 10.(22). 10.1835 - народився в селі Головчинцях Літинського (в інших джерелах — Летичівський) повіту Подільської гу­бернії (тепер с. Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області) у селянській сім’ї. 1812 р. за свої дії був відданий поміщиком Пигловським у солдати. 1813 р. ра­зом із Д. Хроном утік з уланського полку, який розміщався в Кам’янці* Подільському, і повернувся в рідні місця. 1814 р. очолив селянський рух, який розгорнувся в Літинському, Летичівському та Ольгопіль­ському повітах. 1830—1835 рр. се­лянський рух під проводом Карме­люка охопив усе Поділля, суміжні з ним райони Бессарабії та Київщи­ни. У повстанському русі брали участь близько 20 тис. чоловік. За 23 роки боротьби загони на чолі з Кармелюком здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєт­ки. Захоплені у поміщиків гроші і майно роздавали селянській бід­ноті. Для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді, 1833 р. створив Галузинецьку         комісію (в с. Галузинцях — тепер Деснян­ського району Хмельницької облас­ті). Кармелюка чотири рази зааре­штовували, засуджували до каторжних робіт і засилали до Сибіру; Але | щоразу він тікав, повертався на Поділля й знову очолював повстанський рух. 10(22). 10.1835 р. Карме­люк був убитий із засідки шляхтичем РуткоВським у с. Шляхові І Коричинці (тепер Хмельницька область). І

(Довідник з історії України. —K., і 2001. - С. 288)

Погляд очевидців № 1                               

1822р. березня 27.'— Свідчення) в комісії Летичівського нижнього  земського суду дружини Карма- { люка Марії Антонівни Щерби. І «...Уверял ее и детей своих, что принесенные вышепоясненные вещи он заработал своим ремеслом са­пожническим. Не открывался пред ней никогда, іде он проживал, а го­ворил только, что проживает между людьми и пропитание сыскивает себе сапожничеством».

2.     1822 р. березня 28. — Очна став­ка Устима Кармалюка з синами.

«...Последние (сыны), целуя, отца в руки и лицо, утверждали, что он есть в действительности их отец родной и называется Устин Кармалюк, противу чего сей последний, хотя с изменением себя в лице и дрожавшим голосом, чинил запи­рательство, говоря одно и то же, что он не их отец, холост и не Устин Карманюк, а Василий Гавриленко».

3.     1822 р. березня 29. — Зі свідчень сіл Головчинців та Овсяників.

«... ночью Устим Карманюк с другим каким-то неизвестным человеком приходил в панскую пасеку, при ко­ей показатель и Лукашенко для до­смотра находились, ...намеревал спалить, но по просьбе его, показа­теля, и Лукашенка намерение свое оставил без действия, объявляя, «что де дабы не сделать вас несчаст­ными»-. Однако требовал о сем по­мещику объявить и о том, что будут еще спалены винокурня и то^с за то, что его отдал в рекруты, о чем сем тогда же донесено помещице».

4.      1826 р. грудня 4.— Наказ по­дільського губернатора графа Грохольського.

(Кармалюк та йога товариШТК^грабители ограбили и прибили посессора селения Ко­марове ц, который, хота требовал от тамошних крестьян для поимки их помощи, но ему в том отказали, ибо участвуя, по-видимому, с злодеями, дают им у себя пристанище...»

5.     1827 р. червня 17. — Зі свідчень в Летичівському нижньому зем­ському суді співучасника Кар-

 малюка — Ілька Сотничка.

«...он целым домом почти завсегда находился на работе помещичьей, чего не могши снести, проходит две недели из току господского бежал прямо в лес. Чрез все время таскал­ся возле своего селения скрытным образом, ночевал большей частью в льоху, состоящем в лесу, где стояла пасека господская, сам один, и пи­тался выпрошенным хлебом у пас­тухов и ягодами...»

6.     1827 р. червня 22. — 3 указу Летичівського нижнього земсько­го суду.

«...помещик Янчевский явствует, яко при поимке преступников при­казал крестьянам обступить избу, в которой они ночевали, чтобы пер­вым знаком, им данным, тотчас выскочили ему на помощь. Однако они сие очень лениво делали, не знать, по боязни или по каким дру­гим каковым причинам».

7.     1827 р. червня 23. — 3 журналу Летичівського нижнього зем­ського суду.

«Карманюк при бытности многих людей говорил ему, Янчевскому, что он еще и за сим выйдет на волю и помстится на нем, Янчевском, а крестьянам, около него бывшим, говорил, чтобы не повиновались своим помещикам.

8.     1827 р. червйя 25. — Зі свідчень селян села Кальної— Деражні в Легачівському нижньому зем­ському суді.

«После того расспрашивал г. Янков­ский, где же вещи, что они награби­ли, и деньги, и на сие Карманюк отвечал, что вещей никаких нет, а имел семь рублей серебром, то и те отдал какому-то повстреченному им бедному человеку...»

9.     1827 р. червня 25. — Зі свідчень селян села Нового Майдана в Летичівському нижньому зем­ському суді.

«,,.и за то, что они упустили Илька (член загону Кармалюка, дивись до­кумент вище), помещик их г. Гдовский наказал их за то по 10 ударов розг...»

10.  1827 р. грудня 14.— З рапорта Летичівської міської поліції по­дільському цивільному губерна­тору.

«А дабы он, Карманюк, от похвалок удержался и не возмущал прочих арестантов, а равно не мог учинить побега, подобно как сделал с каменецкого замка, полиция решилась до разрешения начальства содер­жать его на цепи, хотя таковые во­спрещены, по уважению, что друго­го средства не предвидит».

11.  1829 р. листопада 27.— Рапорт подільського губернатора графа Грохольського цесаревичеві Кос­тянтину Павловичу.

«Литинский нижний суд продал с публичного торгу все найденное ужены Карманюка имущество, за которое, выручив 11р. 90 к., отпра­вил летичевскому почт-экспедитору Андреевскому..» ~

12.  1831 р^ грудня 3. — 3 вироку Ле­тичівського повітового суду.

«...Преступника Устима Карманюка за побег его в третий раз из каторж­ной работы ... наказать 101 ударами кнутом и, поновя указанные знаки, сослать по Прежнему в каторжную работу под строгим караулом».

13.  1834 р. серпня 17.— З повідом­лення Летичівської міської по­ліції.

«...Содержавшийся под стражею по делу ограбления подполковника Дембицкого и корчем Иван Карма­нюк (старший син У. Кармалюка), о коем дело состоит в решении оно­го суда, сего месяца 17 августа во­лею божею умре...»

14.  І835р. жовтня 10. — Реестр ре­чей, винайдених у вбитого Усти­ма Кармалюка.

«Карабинок короткий, заряженный картечью — 1, пистоль француз­ский— 1, пика — 1, тулуп наголь­ный приношенный— 1, чемерка старая — 1, шаровары синие приношенные — 1, пара сапог простых — 1, девять рублей серебром».

15.  1839 р. серпня 31. — 3 указу Се­ната про відшкодування єврей­ською общиною містечка Де­ражні збитків поміщиці Поплінській, спричинених нападом Кармалюка.

«Произведенным следствием о гра­беже открыто, что шайка Карманю­ка состояла из самого его, военного дезертира Копчука, одного неиз­вестного и четырех человек евреев м. Калькой — Деражни. Число ев­реев м. Деражни, участвовавших в злодеянии делом, простирается вообще до 30 человек...».

16.  3 церковного літопису села Каричінців — Шляхових.

«Рудковский за убивство Кармелюка был лично вызван ко двору госу­даря императора Николая Павло­вича, где имел личное свидание с императором и всемилостивейшк награжден золотим перстнем с императорской короной».

Орієнтовні запитання до цієї частини документів

1.     Яким було ставлення до У. Кармалюка з боку селян? Хто, крім українців, ставав членом загонів У. Кармалюка? Чому селяни вступали до загонів У. Кармелюка? Яким було життя У. Карма­люка і тих, хто приєднувався до нього?

2.     Якими мотивами керувався У. Кармалюк та члени його заго­нів, здійснюючи свої напади?

3.     Спробуйте відтворити психоло­гічний портрет У. Кармалюка на основі документів.

4.     Зробіть висновки та узагальнен­ня, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю частину доку­ментів аналізуватиме окрема Група учнів).

Погляд очевидців № 2

1.     1818 р. вересня 20. — 3 сентенції справи Кармалюка в комісії вій­ськового суду.

«...Владелец селения. Пигловєкий свидетельствовал, что 1813-го года июня 30 спаленная в селении его Головчинцах Винокурня беглыми рекрутами Устином Карманюком и Даниилом Хроном на последний конец стоила ему, Пигловскому, ты­сячу польских злотых...»

2.     1822 р. березня 6. — Рапорт Головчннецької економії Латин­ському нижньому земському суду«.

« ...они (Кармалюк та його товари­ші) повыбивали окна и двери, а вой­дя в горницу, начали бить домашних и велели дать себе денег и ключи от приборов, то хозяин принужден был дать им все, лишь бы даровали ему жизнь».

3.     1822 р. березня 12. — Свідчення Леська Базилицького.

«.. .злодеи (Кармалюк та його това­риші), засветив светло и перевязав его сына, невестку, производили всем им до угодности тиранства и побои и, ограбив, ушли».

4.     1833 р. листопада 18.— Заява підполковника Дембїцького.

«после десяти часов напали на меня и мою семью разбойники (Карма­люк та ін.), от которых после долго­го сопротивления, видя неравные силы, я с женою и грудным ребен­ком чрез окошко бокового чулана бежали, а малолетних два сына вы­нуждены были оставить».

5.     1835 р. серпня 14. — Наказ засі­дателя Летичівського земського суду Мегердича.

«...напав на дом г-жи Поплинской, ограбили оную из имущества и де­нег на немалую суму...»

6.     1835 р. жовтня 10. — Повідом­лення дворянина Федора Рудковського.

«По случаю темной ночи он, Кар- манюк, не мог видеть меня и людей в сенях ... вдруг смерился выстре­лить, что я, предупреждая для спа­сения столь очевидной опасности собственной жизни, принужден был сделать по нем выстрел, и после та­кового он, Карманкж, повалив­шись, вскоре жизнь кончил свою».

7.     1835 р. жовтня 16. — 3 журналу Летичівського земського суду.

«Сим образом кончил жизнь свою славный злодеяниями Карманюк... соделавшийся, сказать можно, водрузителем всего зла и сим ввер­гнувший многих простолюдинов в патубу й в самое даже суееверное всеобщее о его силах и могуществе мнение».     .                                         _:      

Орієнтовні питання до цієї частини документів

1.     На кого нападав У. Кармалюк? Як оцінюються дії Кармалюка та він особисто в офіційних доку­менту того часу? Чи можна, на вашу думку, трактувати діяльність Кармалюка як кримінальну?

2.     Які емоції й почуття викликав У. Кармалюк у жертв своїх на­падів?

3.     Чи завжди можна виправдати дії У. Кармалюка?

4.     Зробіть висновки та узагальнен­ня, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю частину доку­ментів аналізуватиме окрема група учнів).

Перекази, легенди та пісні про У. Кармалюка

1.     Т. Г. Шевченко:

Повернувся я з Сибіру,

Та не маю долі,

Хоть, здається, не в кайданах,

Та не маю волі.

Слідять мене злії люди.

День, час і годину, —

Прийде туга до серденька,

То ледве не згину.

Комісари, ісправники

За мною ганяють;

Більше вони людей били,

Чим я грошей маю.

Зовуть мене розбійником

Кажуть, що вбиваю;

Я нікого не вбив ще,

Бо сам душу маю.

Візьму гроші в багатого,

Убогому даю,

І, так людей поділивши,

Сам гріха не маю.

Маю жінку, маю діток,

Однак їх не бачу,

Як згадаю про їх долю,

То гірко заплачу.

Треба мені в лісі жити,

Треба стерегтися,

Хоч, здається, світ широкий,

Та ніде подіться.

2.    Селянин Марко Галушка так розказував (1894): «Багатих тіль­ки та панів Кармалюк дуже не любив, обдирав їх І все те розда­вав бідним, бо і сам колись був

. бідняком і перетерпів на своєму віку чимало горя та неправди».

3.    М. Джуринський (1922): «Кар­малюк, переказував мій дід, був не дуже високий, але плечистий і незвичайно сиЛьний, дуже ро­зумний, лицар. Не любив роз­бійників, сильно карав дарем­них злодіїв. У нього було після другої втечі з каторги біля 100 чоловік компанії. Як пани збиткувались над людьми, то люди звертались до діда, щоб переказав Кармалюку. А той за­вжди захистить, бувало, покрив­джених. По нім і чужі плакали, коли його було вбито одним панком».

4.    Записано зі слів 95гЯгтьбго Мисліцького (1936).

Не захотів Каррмалюк

Цареві ср^жити,

Та й пішов у темні ліси

Хлопцями рядити.

Як над’їде який купець

Чи то пан багатий,

Візьміть, хлопці, оберіть,

Тільки й вашої плати.

Ви багатих обдирайте

 Та бідним давайте,

І на мене, Кармалюка,

Всю надію майте.

Хоч я багатих обдираю,

Та бідним роздаю,

Розсудіть, добрі люди:

Я гріха не маю.

Орієнтовні питання                 

до цієї частини документів

1. У якому середовищі побутували | наведені легенди, перекази та | пісні про У Кармалюка?

      і

2.     Чи можна віднести наведені ви­ще пам’ятки усної народної творчості доісторичних джерел? Чому? Наскільки об’єктивно зміст легенд та переказів про У. Кармалюка відображає істо­ричні факти? Що насправді ві­дображає усна народна твор­чість?

3.     Якому із наведених джерел ви найбільше довіряєте? Чому?

4.     Зробіть висновки та узагальнен­ня, підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю частину доку­ментів аналізуватиме окрема група учнів).

Думки експертів

1.     Гуржій І. О.

Устим Кармалюк, ім’я якого вели­кий пролетарський письменник

О.  М. Горький назвав навіки ові­яним славою, народився на Поділлі. Організувавши повстанський загін, він почав боротьбу проти експлуа­таторів, що тривала майже чверть століття. Очолені ним загони вчи­нили понад 1000 нападів на помі­щиків, купців, шинкарів, царських урядовців і сільських глитаїв. Його люто катували, та завдяки міцному здоров’ю, залізній волі й непохит­ній вірі в справедливість своєї спра­ви він витримав до 1000 ударів шпіцрутенами і канчуками, трира­зове заслання до Сибіру. Мужній народний месник, один з найпопулярніших селянських ватажків :тим Кармалюк загинув у ніч з 9 на 10 жовтня 1835 р. Його підло вбив із засієш шляхтич,

(Історія УРСР. Т.2- К,, 1978. - С.67.)

2.     Сарбей В. Г.

Незламним борцем проти визиску­вачів трудящих мас виявив себе ле­гендарний народний герой Устим Кармалюк. Пан, побачивши в Усти- мі небезпечного бунтаря, поспішив відправити його в солдати. Але він не захотів миритися з солдатською муштрою. Незабаром утік і повер­нувся в рідні місця, де з таких же. втікачів-селян і солдат організував повстанський загін. Повстанці на­падали на поміщицькі маєтки, шин­ки, двори селян-багатіїв, карали експлуататорів і роздавали їхнє май­но і гроші бідним селянам. Любов народних мас до свого ватажка, по­стійна готовність простих людей до­помогти герою сховатись від пе­реслідувачів робили Кармалюка невловимим. На Кармалюка органі­зували справжнє полювання, висте­жували його наодинці. І, нарешті, в ніч з 9 на 10 жовтня 1835 р., дізнав­шись куди мав прийти Кармалюк, вороги влаштували засідку і підступ­но вбили нескореного повстанця. (Сарбей В. Г. Історія України. Проб­ний підручник для 9 класу середньої школи. — К, 1994. — С. 46.)

3.     Турченко Ф. Г., Мороко В. М. Устим Кармелюк — героїчна і вод­ночас трагічна особистість. Його жертвами, траплялося, були й ні в чому не винні люди. Такі особис­тості найчастіше з’являються в умо­вах загострення соціальних супе­речностей,. коли суспільство ще не встигло виробити цивілізованих форм розв’язання конфліктів. (Історія України. Підручник для 9кл.

серед,. загальноосв, навч. закл. — К.: Ґенеза, 2001. — С. 47.)

4.     Реєнт О.

Справжнім народним ватажком став уродженець Подільської губернії Устим Кармалюк, який впродовж 25 років керував повстаннями на Поділлі, Волині, Київщині. По­встанські загони налічували до 20 тис. чоловік. В народній пам’яті і донині ім’я У. Кармалюка оповите славою народного месника, борця за права знедолених і  соціальну справедливість.

(ППЗ «Історія України» 9 клас. Тов.

«Дієз-продукт»)

Орієнтовні питання до цієї частини матеріалів

1.     Яку із наведених інтерпретацій історичних фактів ви вважаєте більш об’єктивною? Чому?

2.     Що об’єднує всіх істориків в оцінці діяльності У. Карма­люка? З якими твердженнями ви можете погодитися, а з яки­ми — ні?

3.     Оцінюючи діяльність У. Карма­люка, який би ви запропонува­ли текст до підручника Для учнів 9-го класу?

4.     Зробіть висновки та узагальнен­ня і підготуйтеся представити їх у класі (якщо цю частину доку­ментів аналізуватиме окрема група учнів).

VII. Осмислення та систематизація нових знань на перетворюючому і творчому рівнях

Метод «Коло ідей»

Після того, як малі групи завершу­ють аналіз історичних джерел, кож­на із них по черзі озвучує лише один аспект проблеми (варіант, коли гру­па аналізувала окремий блок істо­ричних джерел), що обговорюється. За другим варіантом проведення уроку група представляє свій варі­ант вирішення проблеми. У будь- якому разі дискусію треба перевести на, теоретичний рівень осмислення історичного матеріалу, коли від учнів вимагається сформулювати свій варіант вирішення проблеми, навести на підтвердження своїх мір­кувань конкретні історичні факти, отримані в результаті роботи з істо­ричними джерелами, та сформулю­вати висновки, пов’язані з вислов­леними міркуваннями.

VIII.        Підбиття підсумків уроку

На цьому етапі уроку обговорюють­ся такі питання: Які відкриття були зроблені учнями на уроці? Які побу­тові і сюжетні подробиці запам’ята­лися після опрацювання історичних джерел? Чи змінилися уявлення учнів про цей період історії? Що са­ме? Який історичний факт найбіль­ше вразив уяву?

IX.  Оцінювання навчальної діяльності учнів

Виконується на внутрішньому рів­ні, коли учні заповнюють листи «Самооцінки роботи малої групи», та зовнішньому, коли вчитель може визначити внесок учня в загальний хід вирішення проблеми згідно з об­раною ним шкалою оцінювання.

Література

1.     Пометун О. І., Фрейман Г. О. Мето­дика навчання історії в школі. — К., 2005. - С. 145.

2.     Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — X., Вид. гр. «Основа», 2004;

3.     Там же. — С. 37.

4.     Там же. — С. 32.

5.     Устим Кармалюк: Збірник докумен­тів. — К., 1948.